Огляд доповідей, представлених на 13-ій зустрічі Міжнародного товариства дослідників стовбурових клітин (частина 2)

isscr2015-lockup

Як ми вже повідомляли раніше, в червні 2015 р. в м. Стокгольм (Швеція) відбулася тринадцята зустріч Міжнародного товариства дослідників стовбурових клітин, на якій Україну представляв Інститут клітинної терапії. Ми продовжуємо Вас знайомити з найцікавішими доповідями, представленими на конференції.

Dag Josefsen і співавт. (Норвегія) у доповіді «Клінічне застосування регенеративних клітин жирової тканини для відновлення тканин після лікувальної радіотерапії» представили досвід своєї клініки з лікування пацієнтів з хронічними ранами після радіотерапії. В даний час у лікуванні пострадіаційних ран використовуються методи пластичної хірургії, і, за показаннями, гіпербарична оксигенація. Але, як виявлено недавно, ін’єкція стовбурових клітин жирової тканини безпосередньо в осередок хронічної рани прискорює загоєння тканин. Регенеративні клітини жирової тканини, які ще називають стромальною васкулярною фракцією, містять ендотеліальні клітини-попередники, гладком’язові клітини і похідні жирової тканини. На сьогоднішній день у світі подібним лікуванням скористалося поки невелике число пацієнтів з ранами, але отримані результати лікування дають підстави стверджувати, що подібна терапія перспективна і може розглядатися як альтернатива традиційному лікуванню. Як підкреслили дослідники, процедура виділення стовбурових клітин з жирової тканини добре відпрацьована, безпечна і дозволяє легко отримати велику кількість клітин. Встановлено, що 1 грам жирової тканини містить в 300-500 разів більше стовбурових клітин, ніж кістковий мозок.

Aurore Lafosse і співавт. (Бельгія) представили роботу «Вплив діабету на фібробласти шкіри і кератиноцити: потенціал стовбурових клітин жирової тканини для лікування хронічних діабетичних виразок», в якій обговорили важливу проблему клітинної терапії, а саме, як захворювання впливає на властивості стовбурових клітин і придатність стовбурових клітин дорослого пацієнта для аутологічної терапії. Адже відомо, що з віком і в патологічних умовах клоногенний і проліферативний потенціал стовбурових клітин знижується, такі клітини за своъм біологічним потенціалом поступаються клітинному матеріалу, отриманому від молодого здорового донора. У даній презентації вчені підтвердили в дослідженнях in vitro, що фібробласти шкіри дуже чутливі до гіпоксії та гіперглікемії, що завжди має місце при цукровому діабеті. Проте, вчені показали, що стовбурові клітини жирової тканини цілком можуть виживати в несприятливих умовах цукрового діабету, і представили клінічний досвід лікування пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу застосуванням біологічних пов’язок, що містять стовбурові клітини жирової тканини.

Anish Sen Majumdar і співавт. (Індія) представили постер «Ефективність препарату мезенхімальних стовбурових клітин людини STEMPEUCELR на множинних преклінічних моделях захворювань людини з різною патофізіологією», в якому представили розроблений ними препарат Stempeucel®. Stempeucel® – це алогенний препарат мезенхімальних стовбурових клітин людини від різних здорових донорів, який виробляється в умовах GMP. В даний час стромальні / стовбурові клітини кісткового мозку широко досліджуються у фундаментальних і трансляційних дослідженнях. Встановлено, що стромальні / стовбурові клітини кісткового мозку володіють потужними імуномодулюючими та протизапальними властивостями, стимулюють ангіогенез і регенерацію тканин за допомогою секреції трофічних факторів. Здатність стромальних / стовбурових клітин кісткового мозку впливати на функціональні властивості практично всіх типів імунних клітин за  паракринним механізмом і за допомогою взаємодії з поверхнею клітин розширило цілі застосування цих клітин в алогенній трансплантології. Вчені сподіваються, що створений ними біологічний препарат знайде свою нішу в регенеративній медицині.

Catarina Oliveira Miranda і співавт. (Португалія) у доповіді «Трансплантація мезенхімальних стовбурових клітин зменшує моторні порушення і нейропатологію на мишиній моделі хвороби МачадоДжозефа» представили новий підхід до лікування даного захворювання із застосуванням трансплантації мезенхімальних стовбурових клітин. Хвороба Мачадо-Джозефа або спінальноцеребральна атаксія 3 типу – це найбільш поширена спінальноцеребральна атаксія у світі, генетично обумовлене захворювання. Показано, що трансплантація мезенхімальних стовбурових клітин зменшує прояви хвороби Мачадо-Джозефа і може розглядатися як новий ефективний метод лікування цього поки що невиліковного захворювання.

Недосконалому остеогенезу присвячена робота Anna Maria Ranzoni і співавт. (Австралія) «Неонатальна трансплантація стовбурових клітин амніотичної рідини людини покращує якість кістки на мишиній моделі недосконалого остеогенезу». Недосконалий остеогенез – це вроджене захворювання, яке зустрічається з частотою 1:10 000 дітей і проявляється ламкістю кісток. Серед методів лікування недосконалого остеогенезу розглядаються можливості пренатальної трансплантації мезенхімальних стовбурових клітин, здатних диференціювати в остеобласти. Фетальні мезенхімальні стовбурові клітини людини можна отримати тільки з амніотичної рідини в середній період гестації. У представленому дослідженні стовбурові клітини амніотичної рідини людини вводили новонародженим мишам з недосконалим остеогенезом, контрольні дослідження проводили через 8 тижнів. Відзначено, що у тварин, які отримали лікування стовбуровими клітинами, частота переломів була нижчою, ніж у нелікованих мишей. Так, переломи стегнової кістки зустрічалися з частотою 3,6% проти 33%; великогомілкової кістки 3,6% проти 17%. Терапевтичний ефект трансплантації мезенхімальних стовбурових клітин вчені пояснюють тим, що дозрівання пересаджених клітин-попередників у преостеобласти безпосередньо чи опосередковано покращує мінералізацію і якість кісток.

Eric Neely і співавт. з Канади представили доповідь «Створення біологічного препарату місцевої дії для комбінованої клітинної та генної терапії артриту». Ревматоїдний артрит – це аутоімунне захворювання, яке характеризується хронічним запаленням, руйнуванням суглоба і зниженням якості життя пацієнта. При ревматоїдному артриті має місце підвищене утворення прозапального цитокіну – фактора некрозу пухлини альфа, який стимулює проліферацію імунних клітин, виділення інших прозапальних цитокінів, що в результаты призводить до пошкодження суглоба. В даний час доступні тільки засоби системної дії для терапії ревматоїдного артриту, і таке лікування супроводжується побічними діями – зниженням функції імунної системи і, відповідно, підвищеною сприйнятливістю до туберкульозу і підвищеним ризиком новоутворень. Авторами представлено новий біологічний препарат, відомий як TNF-α “sticky traps.”

Аналіз доповідей, представлених на конференції Міжнародного товариства досліджень стовбурових клітин вказує на трансляційний характер більшості досліджень, тобто вони спрямовані на обов’язкове впровадження нових розробок у практичну медицину, а також про значні клінічні здобутки регенеративної медицини за останнє десятиліття.

 

 

 

 

No Comments Yet.

Leave a comment

You must be logged in to post a comment.