В даний час клітинна терапія розглядається як новий офіційний напрямок у медицині, заснований на застосуванні регенеративного потенціалу стовбурових клітин дорослого організму для лікування ряду важких захворювань, реабілітації пацієнтів після різного роду травм, боротьби з передчасними ознаками старіння.

Однак, корені сучасної клітинної терапії беруть початок багато століть тому назад, коли лікарі давнини застосовували кістковий мозок тварин для прискорення загоєння ран і лікування опіків, нічого не знаючи про стовбурові клітини, які в ньому містяться. Офіційно ж перша в світі трансплантація кісткового мозку для лікування лейкозу була проведена в 1959 р. ученим Донналом Томасом, в подальшому Нобелівським лауреатом, і на сьогоднішній день тільки завдяки цьому методу лікування багато форм злоякісних захворювань крові вважаються виліковними.

Сучасними дослідженнями показано, що гемопоетичні стовбурові клітини не тільки відновлюють нормальне кровотворення на місці патологічного у хворих на рак крові, але і завдяки продукції різних факторів росту мають потужну відновлюючу дію, що дозволяє застосовувати їх у терапії серцево-судинних і неврологічних захворювань, лікуванні цирозів печінки, цукрового діабету і багатьох інших. У кардіології виник навіть новий напрям – клітинна кардіоміопластіка, тобто відновлення пошкодженого міокарда за допомогою інтракоронарного або внутрішньовенного введення стовбурових клітин.

Також на сьогоднішній день у світі виконано більше 2 000 трансплантацій гемопоетичних стовбурових клітин у лікуванні автоімунних захворювань (ревматоїдний артрит, системна склеродермія, системний червоний вовчак, хвороба Бехтерєва, хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт, розсіяний склероз та ін.).

Трансплантація гемопоетичних стовбурових клітин після міелоаблятивної терапії все ширше застосовується в лікуванні солідних пухлин, насамперед раку молочної залози і гермінальних пухлин у чоловіків і жінок.

Так, у світі щорічно виконується близько 40 – 50 000 трансплантацій гемопоетичних стовбурових клітин, а в якості їх джерела замість кісткового мозку, отримання якого є досить травматичною процедурою, все частіше застосовується периферична й пуповинна кров. У грудні 2012 року Європейська асоціація з трансплантації кісткового мозку повідомила про мільйонного пацієнта, якому виконано трансплантацію гемопоетичних стовбурових клітин периферичної крові. А пуповинну кров в 2006 р. та ж організація оголосила рівнозначною кістковому мозку, підтвердивши це ще раз у 2010 р.

Результати сучасних досліджень показали, що трансплантація пуповинної крові характеризується одинаковим виживанням порівняно з іншими джерелами, але нижчим ризиком розвитку синдрому «трансплантат-проти-господаря», що дозволяє застосовувати її навіть при неповній гістосумісності. До переваг пуповинної крові також слід віднести нижчий ризик передачі інфекцій (латентних або онкогенних вірусів) при алогенних трансплантаціях, а також, крім гемопоетичних стовбурових клітин, пуповинна кров є багатим джерело ендотеліальних прогеніторних клітин унікального профілю, що дають початок новим судинах.

Згідно з даними Всесвітньої асоціації донорів кісткового мозку (WMDA – World Marrow Donor Association) в даний час пуповинна кров застосовується в кожному п’ятому випадку при пересадці гемопоетичних стовбурових клітин замість кісткового мозку.

Так, у 2012 р. від загального числа 68 400 трансплантацій гемопоетичних стовбурових клітин, виконаних у світі, в 26% випадків в якості джерела стовбурових клітин застосовувалася пуповинна кров, тоді як кістковий мозок – в 25% випадків.

У той же час у країнах з розвиненим банкуванням пуповинної крові, наприклад в Японії та Сінгапурі, кількість трансплантацій пуповинної крові становить близько 50% щодо інших джерел гемопоетичних стовбурових клітин. І якщо раніше пуповинна кров розглядалася як трансплантат виключно для застосування в педіатрії, то в даний час у світі відзначається тенденція збільшення кількості трансплантацій пуповинної крові навіть у осіб, старших 60 років.

allogenic

Доведено, що пуповинна кров – більш бажаний трансплантат для лікування ряду вроджених захворювань метаболізму, насамперед синдрому Хурлера. Таким чином, потреби практичної охорони здоров’я в трансплантатах гемопоетичних стовбурових клітин та інших клітинних культурах зумовили створення банків пуповинної крові, інших клітин і тканин, які в останнє десятиліття стали важливою складовою системи охорони здоров’я більшості країн світу.

Новими трендами в галузі сучасної клітинної терапії є методики трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин, виділених з декількох пуповин (для збільшення кількості стовбурових клітин в трансплантаті) і розмноження стовбурових клітин пуповинної крові. Так, за даними EUROCORD на сьогоднішній день вже виконано більше 500 трансплантацій подвійних зразків пуповинної крові і близько 100 трансплантацій розмножених стовбурових клітин пуповинної крові. В Україні Інститутом клітинної терапії ведуться роботи з культивування стовбурових клітин пуповинної крові і плаценти, а також їх керованої диференціації в клітини інших тканинних структур.

Крім гемопоетичних стовбурових клітин, вчені активно вивчають і розробляють підходи до клінічного застосування інших клітинних культур, виділених з пуповинної крові, насамперед ендотеліальних клітин-попередників, перспективних для тканинної інженерії судин і клапанів серця.

Іншим важливим напрямком є застосування Т-лімфоцитів пуповинної крові, які розглядаються як новий засіб адоптивної імунотерапії для спрямованого знищення злоякісних клітин і ряду патогенних вірусів.

Пренатальна трансплантація стовбурових клітин (до народження дитини) – новий і багатообіцяючий терапевтичний підхід для лікування генетичних порушень. Вченими вже досягнуто успіхів у лікуванні важких форм імунодефіцитів за допомогою пренатальної трансплантації стовбурових клітин. Доведено, що пренатальна трансплантація стовбурових клітин найбільш ефективна на найбільш ранніх стадіях гестації. Також в експерименті ученим вдалося провести пренатальну реконструкцію трахеї у плодів ягнят із застосуванням стовбурових клітин, виділених із амніотичної рідини.

Стратегічним напрямком сучасної клітинної терапії є генна терапія, заснована на трансплантації пацієнтові культур стовбурових клітин після відповідних генетичних маніпуляцій. Перший у світі випадок лентивірусної генної терапії ?-таласемії, що базувався на трансплантації пацієнтові автологічних трансфектованих клітин кісткового мозку, мав місце в 2007 р. і дозволив досягнути високої експресії терапевтичного гена глобіну, незалежності від трансфузій протягом 3 років і значного поліпшення якості життя хворого. У той же час активно розвивається пренатальна генна терапія, щопередбачає доставку генів до клітин і тканин під час раннього внутрішньоутробного розвитку з метою корекції генетичних дефектів до того, як сформується непоправне пошкодження тканини. На відміну від постанатальної генної терапії, пренатальні маніпуляції можуть доставляти гени до більшої популяції стовбурових клітин, а ранній період гестації допускає розвиток імунної толерантності до трансгенних білків, що дасть можливість повторної постнатальної генної терапії, при необхідності.

Також після відкриття вченими Сінья Яманака і Джоном Гердон у 2012 р. можливості перепрограмовувати дорослі стовбурові клітини в клітини з індукованою плюрипотентністю (iPS-клітини), тобто переводити їх у стан, схожий з ембріональними клітинами, за що вони були удостоєні Нобелівської премії. На сьогоднішній день у світі стартують перші клінічні дослідження щодо застосування iPS-клітин з терапевтичними цілями. Так, у липні 2013 р. Міністерство охорони здоров’я Японії дало дозвіл на проведення першого такого дослідження для лікування патології сітківки.

Новими трендами в банкуванні стовбурових клітин та інших тканин людини на сьогоднішній день, крім кріозберігання пуповинної крові, є банкування стовбурових клітин периферичної крові, жирової тканини, плаценти, тканини пупкового канатика, стовбурових клітин ендометрію та молочних зубів.

Особливо активно розвивається автологічне банкування стовбурових клітин, отриманих поки людина ще молода й здорова, для можливого застосування в майбутньому як для лікування, так і цілей ревіталізації та боротьби з передчасними ознаками старіння. Адже відомо, що в організмі людини з віком не тільки значно зменшується кількість стовбурових клітин, але і їх клоногенний потенціал. Автологічне банкування стовбурових клітин на сьогоднішній день прирівнюється до «біологічного страхування». У той же час після того, як в 2010 р. на Всесвітньому конгресі з пуповинної крові в Марселі (Франція) було оголошено, що результати лікування пацієнтів із застосуванням спорідненої пуповинної крові кращі порівняно із неспорідненими алогенними трансплантаціями, серед доступних на сьогоднішній день можливостей збереження стовбурових клітин із різних джерел, особливе значення має спрямоване сімейне банкування пуповинної крові.

Варто відзначити, що в більшості розвинених країн світу, як і в Україні, в даний час доступна послуга збереження репродуктивних клітин і тканин.

Збереження репродуктивних клітин і тканин показано дітям і онкологічним хворим репродуктивного віку перед проведенням хіміо-і / або радіотерапії, яка супроводжується ризиком розвитку безпліддя, для відновлення репродуктивної функції у майбутньому, як і жінкам, які відклали народження дитини на невизначений термін. На сьогоднішній день у світі у жінок після ретрансплантаціі автологічної замороженої тканини яєчника народилося вже щонайменше 25 дітей.