У даний час Іспанія є країною, системі охорони здоров’я якої вдалося організувати одну з найбільш успішних моделей трансплантологічної служби.

На сьогоднішній день іспанські хірурги провели більше 90 000 пересадок органів, 300 000 пересадок тканин і близько 50 000 трансплантацій кісткового мозку та переливань пуповинної крові. А іспанці, які потребують пересадки органів, мають найбільші серед жителів усіх країн світу шанси отримати їх.

За 2013 р. в Іспанії було проведено 4 279 операцій із пересадки органів. Ця цифра стала рекордною за ті 22 роки, що країна утримує позиції світового лідера в цій галузі. Крім того, в порівнянні з 2012 роком удвічі збільшилася кількість донорів кісткового мозку, яка досягла 30 000 осіб.

Загальне число донорів у країні склало 1 655 чоловік, при цьому їх число на кожен мільйон населення склало 35,12 осіб. Число операцій із пересадки легенів зросло на 20% і тим самим побило черговий історичний рекорд, а кількість операцій із пересадки підшлункової залози — на 10,8%. Всього у 2013 році лікарі провели 2 552 трансплантації нирок, 1 093 — печінки , 285 — легень, 249 — серця, 92 — підшлункової залози і 8 — кишечника.

Що стосується трансплантації тканин, то варто відзначити, що саме з пересадки тканин почалася історія трансплантації. В даний час в Іспанії проводять операції з пересадки наступних типів тканин: тканин сухожиль, рогівки ока, шкіри, клапанів серця, сегментів артерій і вен, культур клітин (хондроцитів, кератиноцитів і міобластів). При трансплантації клітин йдеться переважно про трансплантацію клітин кісткового мозку і крові з пуповини. Даний вид трансплантацій отримав останнім часом велике поширення, оскільки є ефективним методом лікування таких важких захворювань, як лейкоз, аплазія кісткового мозку та інші.

Серед автономних співтовариств лідером за кількістю донорів стали Ріоха (55,9 осіб на 1 млн населення), Кантабрія (55,8 осіб) та Кастилія і Леон (52,8 осіб). У Астурії і Країні Басків цей показник перевищив позначку в 40 осіб на мільйон (44 і 43,8 відповідно).

Крім того, втретє поспіль більше половини донорів складали особи старші 60 років.

Законодавство Іспанії детальним чином регулює процедуру пересадки органів у країні. Система трансплантації в Іспанії заснована на принципах добровільності, альтруїзму та рівності. Принцип добровільності та альтруїзму означає, що донорство органів, тканин і клітин відбувається строго добровільно і не є способом отримання будь-якої економічної чи іншої вигоди. Людина, що бажає після смерті передати свої органи для пересадки іншій людині, оформляє картку донора. Дана картка носить скоріше інформативний характер. Після смерті донора згода родичів на вилучення органів для трансплантації є обов’язковою.

Принцип рівності означає загальний доступ до трансплантації всіх людей, які законно проживають на території Іспанії. В Іспанії створена єдина національна мережа, яка координує процес трансплантації органів, діяльність якої підлягає найсуворішому контролю. Гарантією принципу рівності є також безкоштовність пересадки органів в Іспанії. Це означає, що пацієнт отримує необхідний орган, тканину або клітини незалежно від його соціального чи економічного становища. Процедура трансплантації в Іспанії фінансується з Національної системи охорони здоров’я у співпраці з регіональною владою. Іноземні громадяни мають право на пересадку органів в Іспанії, якщо вони постійно проживають у цій країні на законних підставах. В Іспанії заборонений «трансплантаційний туризм», коли громадяни інших країн, які проживають поза Іспанією, можуть мати доступ до Національної системи пересадки органів. Така заборона встановлена за рекомендацією Всесвітньої Організації охорони здоров’я та Ради Європи. Вважається, що «трансплантаційний туризм» може призвести до ущемлення прав громадян, які законно проживають в Іспанії , і значно збільшити терміни очікування дня рятівної операції.

Приватні страхові компанії в Іспанії іноді включають трансплантацію органів в список послуг, які покриваються страховкою. Варто відзначити, що в даному випадку мова не йде про пошук донора та отримання органу. Всі питання, пов’язані з донорством та отриманням пацієнтом необхідного органу, регулюються в Іспанії Національною Організацією з Трансплантації. Страхові компанії не мають доступу до цього процесу, але вони можуть надати сприяння при оплаті витрат по переїзду на місце лікування, післяопераційного відновлення ітд. При страхуванні послуг при трансплантації встановлюється обов’язковий період (periodo de carencia), тільки після закінчення якого пацієнт може розраховувати на отримання страхових виплат. Як правило, цей період становить від 6 місяців до року.

Чому Іспанія досягла таких успіхів у галузі трансплантології, коли середній термін очікування нирки складає приблизно рік, середній термін очікування печінки — півроку, середній термін очікування серця — три місяці? Іспанія — країна, де багато імігрантів із країн Африки та країн Латинської Америки. І якимось дивним чином, ці імігрантські родини сприймають ідеологію, що стосується донорства органів, на рівні корінних іспанців. І відсоток прижиттєвого згоди на донорство органів, досягає 85 % , в цих сім’ях. Хоча ми знаєм , що так само багато імігрантів у Німеччині, але там цей відсоток не перевищує 40%.

Також варто згадати, що в Іспанії в кожній лікарні існує посада трансплантаційного координатора.

За матеріалами: http://noticia.ru та http://www.espanarusa.com