Препарати плаценти здавна застосовувалися для лікування ран у стародавніх воїнів і, згідно легенд, що дійшли до нас, плацентарні маски – один із секретів краси Клеопатри.

Виражені ранозагоювальні властивості екстрактів плаценти і фрагментів плацентарної тканини були відомі ще Гіппократу (5 ст. до н.е.). Не згасає інтерес до плаценти і в сучасній науці, якою розроблені високоефективні кріотехнології, що дають можливість тривалого зберігання плацентарної тканини в рідкому азоті (-196 С) без втрати нею цінних біологічно активних речовин, зокрема факторів росту. Також доведено, що плацента – багате джерело гемопоетичних і мезенхімальних стовбурових клітин, які знаходять широке застосування в регенеративній медицині, біоінженерії органоїдів, насамперед кістково-хрящових кондуїтів, оскільки, як показано вченими, саме стовбурові клітини плаценти володіють найвищим остеогенним поенціалом.

Нові тренди в застосуванні плацентарних препаратів у сучасній медицині включають виготовлення алографтів плацентарної тканини для лікування опіків, виразок, які довго не загоюються, хронічних ран і офтальмологічних операцій.

22-25 травня 2015 р. в м. Стамбул (Туреччина) відбулася 41-а конференція Європейської групи з трансплантації крові і кісткового мозку (European Blood and Marrow Transplantation – EBMT). Це найважливіша щорічна подія в європейській і світовій гематологічній трансплантології, що збирає декілька тисяч фахівців з усіх континентів. У 2015 р. на конференції ЕВМТ група авторів з Іспанії (M. Rodrıguez et al.) представила надзвичайно цікаву і перспективну роботу «Кріоконсервована амніотична оболонка плаценти покращує загоєння хронічних ран» (Cryopreserved amniotic membrane improves healing of chronic wounds).

Амніотична оболонка – це нетуморогенна тканина, що характеризується низькою імуногенністю, протизапальною, антифібротичною і протимікробною дію, що пояснюється її здатністю синтезувати цитокіни та фактори росту. З точки зору вчених, амніотична мембрана плаценти, яка переважно викидається після пологів, може застосовуватися в якості біологічної пов’язки для лікування хронічних ран у діабетичних і недіабетичних пацієнтів.

Амніотичні оболонки отримували при операціях кесаревого розтину при наявності інформованої згоди породіллі. Приготовлені фрагменти амніотичної оболонки застосовувалися тільки при отриманні негативних результатів серологічних досліджень через 3 місяці. Амніотичні оболонки застосовувалися щотижня або кожні 10 днів до повного загоєння або часткової реепіталізаціі виразок. В середньому на один курс лікування використовувалося 3-8 фрагментів амніотичної оболонки. Середня тривалість курсу лікування виносила 45 днів. У процесі лікування відмічено зменшення розміру виразки до 76% і у 4 з 6 пацієнтів вдалося досягти повної епітелізації рани.

Величезним науковим і клінічним досвідом застосування плацентарних препаратів та алографтів можуть похвалитися і українські вчені. Так, Інститутом клітинної терапії (Київ) розроблені і впроваджені в клінічну практику методи лікування ран і опіків із застосуванням фрагментів плаценти, а також трансплантатів рогівки, отриманих з амніотичної оболонки. Також Інститут клітинної терапії володіє ексклюзивними авторськими методиками виготовлення високоефективних плацентарних препаратів для застосування в косметології та медичній практиці, в тому числі в програмах післяпологової реабілітації та індивідуалізованої противікової терапії.